За наказом Міністра Освіти і
Науки України Табачника П.І.
кожен учень першого класу
має обов’язково пройти навчання в дошкільному закладі. Підстав для цього
достатньо. Кожна сім’я слідкує за фізичним розвитком своєї дитини.
Фізіологічний розвиток під наглядом дільничих і сімейних педіатрів. За
дошкільними і шкільними закладами нагляд за психологічним розвитком дитини і її
психологічній готовності до навчання у шкільному колективі.
Мозок дитини готується до сприйняття навколишнього світу і вміння
працювати. Саме тому важливо:
- щоб дитина, прийшовши до школи, вміла слухати і чути, для розвитку
фонематичного і мовного слуху;
- вимовляла всі букви , для навчання правильному, свідомому, складовому
читанню;
- вміла користуватись олівчиком, пензликом, ножицями, пластиліном, для
розвитку малих м’язів руки і вміння
тримати ручку.
Навчання в першому класі спрямоване на розвиток мови, мислення, збагачення
лексичного запасу слів, загального кругозору і
світогляду. Дітям з мовними вадами терміново необхідно пройти огляд і
курс роботи з логопедом. Подальший успіх в комунікативній компетентності цілком
залежить від вміння дитини оформлювати правильно свою мову. Навчання і
виховання у першому класі спрямовані на організацію дитячого колективу,
взаєморозуміння, етичну культуру, естетичний розвиток дитини і вміння уникати
конфліктних ситуацій. Набагато простіше адаптаційний період проходить саме у
дітей, що виховувались в дитячих садках. Вони мають початкові навички
спілкування з однолітками, розуміють необхідність вирішення нестандартних
ситуацій.
Велике значення має зв’язок сім’ї і школи в процесі навчання і виховання
учня молодшого шкільного віку. Це допомагає розвивати компетенцію саморозвитку
і самоосвіти на ранніх етапах шкільного життя.
У молодшому та дошкільному віці
причиною нервовості у дітей є помилки допущені у вихованні. Неврівноваженість у
стосунках, суворість, що змінюється надмірною ніжністю , вимогливість поряд з
розбещеністю – все це вражає дитячу психіку, створює перенапруження нервових
процесів. З одного боку заборони і стримування, що призводить до пригнічення
ініціативи дитини, з іншого боку сліпа любов, пестощі і вседозволеність,
перешкоджають зміцненню волі. Велику психічну травму приносять дитині сварки ,
непорозуміння батьків і бійки . Саме тому співпраця з учителем єдині вимоги
допомагають дитині у навчанні.
Система нагород і покарань повинна передбачати індивідуальні та вікові
особливості кожного учня. Велику допомогу в цьому питанні надає В.Сухомлинський
у своїх творах для дітей і статтях для батьків. Виховання в дитини
співпереживання, співчуття ближнього, розуміння доброго і корисного у житті.
Роль вчителя допомогти дитині увійти у світ знань з цікавістю і бажанням
вчитися, показати нові прийоми у навчанні , залучити дитячий колектив для
спільної праці шляхом різних прийомів і методів, наочних посібників і
дидактичних ігор, використовуючи роботу в парах, в групах , колективні форми
роботи, даючи змогу учням самим давати оцінку своїм діям, вчинкам і
досягненням. Спираючись на особистісний підхід у навчанні і вихованні якомога
більше досягнути успіхів у розвитку творчих здібностей учнів. Моніторинг і
діагностика дитячого колективу дає змогу розробити проект розвитку колективу
учнів початкових класів. Визначити особливості кожного учня, сприяти розвитку
потенціалу кожної дитини, щоб досягти моделі учня початкової школи. За сприятливих умов відбувається моральне зростання
дитини. Вона вчиться турбуватися про інших, бути терплячою, співпрацювати. Коли
існують перешкоди у розвитку емоційно–вольової сфери є загроза розвитку позитивних емоційно-особистісних
стосунків. Перш ніж робити
якісь висновки про дитину, необхідно проспостерігати за нею в різних ситуаціях. Уміти слухати дитину. Звернути увагу як часто дитина усміхається , і що викликає усмішку .
Прислухатись до інтонації
голосу дитини. Необхідно залучати таку дитину до ігрової терапії,
психотренінгів, груп спілкування. Деякій частині учнів притаманне конвергентне
мислення закрите,
нетворче мислення. Особистість з конвергентним мисленням називають «
інтелектуальною ». Такий учень готовий
розв’язувати задачі «закритого типу»,
тобто за технологією розв’язку. Напроти дивергентне мислення для іншої частини
учнів відкрите , творче мислення.
Особистість з дивергентним мисленням називають « креативною ». Креатив готовий
розв’язувати задачі , сам бачити і ставити задачі, вийти за рамки поставленої
умови. Кожна людина володіє як
інтелектуальним так і креативним мисленням в різних ступенях. У доросліших креативне мислення згасає. Вони бояться самостійності,
обирають перевірені засоби розложені і розраховані іншими. Варіативність рішень
їх лякає. Творче, відкрите мислення
не виховують на закритих задачах. Не можна птаха вчити літати в клітці.
Література :
1. Бібліотека для батьків
«Світ дитинства» М. 1988 «Педагогіка ».
2. А.В. Захарова
«Молодший школяр» К. 2000
3. В.І. Слобітник «Ідемо
до школи» ж №7 «Стежина » 2005.
підготувала вчитель Ліснівська Т.В.
| 
