2. Негативні наслідки стихійної інтеграції.

       Загальна інтеграція суспільства , виробництва і загального розвитку дає не лише  поштовх до розвитку ,  стихійна інтеграція  приносить і негативні наслідки . Дослідження психологів 2007 року показали  –  90 %  молодших школярів мають особливості психофізичного розвитку. Затримка психічного розвитку, розумова відсталість , порушення мовленнєвого розвитку у колективі однолітків дає незадовільний статус. 25% першокласників мають дефекти мовлення. У класі такі діти можуть стати ізольованими , відторгнутими , неприйнятними. Характерною особливістю таких першокласників є тривожність, дискомфорт у колективі класу, однолітків, школи. Надмірну тривожність породжують стосунки з учителем, не все на уроці почув, не все зрозумів, або й нічого не зрозумів, неспроможність бути успішним, короткотривала пам’ять , або взагалі нерозвинена пам’ять , викликають у таких дітей соціальний стрес. У дітей нормального психофізичного розвитку таких ознак не існує .

3. Проблеми соціальної адаптації дитини.

   Проблема симпатії і антипатії в класі , приязні або ворожості, складають емоційно-особистісні стосунки дітей. Вони пов’язані з навчанням , і особливо важливі для дитини. Вони складають внутрішнє благополуччя і визначають психологічний потенціал дитячого колективу. Особистісні стосунки задовольняють потреби в емоційному контакті , соціальній компетентності , бажанні бути особистістю. За сприятливих умов відбувається моральне зростання дитини. Вона вчиться турбуватися про інших, бути терплячою, співпрацювати. Коли існують перешкоди у розвитку емоційно–вольової сфери  є загроза розвитку позитивних емоційно-особистісних стосунків, бо контакти між дітьми ситуативні , нестійкі, короткочасні. Діти не вміють співчувати, співпереживати, існує пригальмованість поведінки, що виявляється в сварках, бійках, глибоких образах, неадекватних способах виходу із конфлікту. Афективні реакції закріплюються і можуть повторюватись без видимих причин, поза реальними конфліктами. Загальна незрілість спонукає дітей до залежності від активних і вольових дітей, сліпого наслідування і підкоряння. Відсутня критична самооцінка. Оцінка навколишніх їх не регулює , оскільки діти не можуть правильно зрозуміти її суті. Для частини дітей притаманна психічна нестійкість , вони непослідовні, позбавлені логіки, конфліктні, непередбачувані.

Методичні рекомендації

Ліснівська Т.В.