У дітей з особливостями психофізичного розвитку виробляються своєрідні адаптивні механізми. Відсутність інтелектуальних можливостей виключає продуктивне усунення недоліків. На зауваження про низькі бали реагує : « Буду уважним », « Буду читати », - ця самокорекція не потребує напруженої праці, тривалих вольових зусиль . Так народжується схильність до конфліктів, прогулювання уроків, хвалькуватість. Саме в такій ситуації необхідне навчання за індивідуальною програмою, позитивна налаштованість до такої дитини.

2. Поради батькам гіперактивних дітей.

       У кожному класі завжди навчається розгальмована дитина. На перерві вона надмірно збуджена, рухлива, не вміє гратися й організувати гру. За відсутності дорослих може спровокувати безлад у класі. Така дитина не спроможна тривалий час зосереджуватись, відволікається на сторонні подразники. На допомогу прийдуть такі поради :

     1. Гіперактивна дитина краще засвоює матеріал , коли вона менше стомлена.Інтелекутуальне навантаження має бути меншим , ніж для учнів з нормальним розвитком.

    2.. Під час заняття частіше змінювати форми  і робити перерви.

     3. Менше прискіпуватись до ретельності і акуратності того , що вона робить .

      4. Під час індивідуальних занять вдаватися до заохочення.

      5. Інструкції дитині короткі, чіткі.

       6. Давати дитині право вибору.

       7. За будь-яких умов зберігайте спокій.

            Зустрічаються діти загальмовані. Дуже важко звикають до уроків. Рідко піднімають руку. Біля дошки губляться , говорять тихо і не зрозуміло . Таку дитину не можна постійно смикати .

3. Емоційна бесіда з дитиною.

           В класі з особливими дітьми слід дотримуватись тактики спокійного реагування, уникати виділення найкращих учнів. Тактика спілкування повинна бути гнучкою, атмосфера доброзичлива. Вчинок учня треба обговорити. Критично оцінити поступок. Не допустимо вживати :  « Ти постійно …», прозивати . Осуджується вчинок. НЕ вдаватись до надмірного моралізаторства. Надмірна кількість зауважень має зворотний бік.Низька оцінка на адресу дитини може спонукати до активного вияву відчаю, агресії.

З такою дитиною треба мати особистісне спілкування. Треба , щоб дитина ділилася своїми проблемами, страхами, переживаннями. Вона має відчути , що її люблять, за неї хвилюються , що вона потрібна.

4. Психокорекційна робота з дитиною

  Перш ніж робити якісь висновки про дитину, проспостерігайте за нею в різних ситуаціях. Умійте слухати дитину. Зверніть увагу як часто дитина усміхається , і що викликає усмішку . Прислухайтесь до інтонації голосу дитини. Необхідно залучати таку дитину до ігрової терапії, психотренінгів, груп спілкування.

-         проаналізувати стиль спілкування з дитиною вчителів, батьків. В цьому може ховатись причина негативних емоцій;

-         створювати атмосферу закріплення доброзичливих стосунків, взаємодопомоги, взаємо турботи;

-         моделювати ситуацію успіху;

-         вчити безконфліктному спілкуванню, підкоренню, терпимості;

-         знімати комунікативну тривожність;

-         включати таких дітей в діяльність колективу;

-         забезпечити кожній дитині індивідуальну  компенсаторну підтримку.

ЛіснівськаТ.В.